22 січня - День Соборності України
22 січня у день проголошення Акта Злуки Украі?нськоі? Народноі? Республіки та Західноукраі?нськоі? Народноі? Республіки Украі?на щороку відзначає День Соборності. Офіціи?но в Украі?ні свято встановлено Указом Президента Украі?ни «Про День соборності Украі?ни» від 21 січня 1999 року No 42/99.
Акт Злуки увінчав соборницькі прагнення украі?нців обох частин Украі?ни – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонаи?менше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для украі?нського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховноі? Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності Украі?ни. И?ого підтримали украі?нці на Всеукраі?нському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історіі? сучасноі? Украі?нськоі? державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державноі? незалежності Украі?ни.
Вперше у XX столітті украі?нська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Украі?нськоі? Центральноі? Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софіи?ському маи?дані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Украі?нськоі? Народноі? Республіки (далі – УНР) і Західноукраі?нськоі? Народноі? Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок невдач Украі?нськоі? революціі? 1917–1921 року державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття украі?нці змушені були кількаразово відновлювати і?і? в боротьбі.
Є низка значень терміну “соборність”. Наи?більш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільніи? територіі?; духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від і?хньоі? національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету и? реальноі? незалежності народу – фундаменту для побудови демократичноі? держави.
У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Украі?ні відбулася одна з наи?більших у Центрально-Східніи? Європі масових акціи? – “живии? ланцюг” як символ єдності східних і західних земель Украі?ни. Понад мільи?он людеи?, узявшись за руки, створили безперервнии? ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. Акція засвідчила, що украі?нці подолали страх перед комуністичною партією і готові протистояти тоталітарному режиму. 31 рік тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежноі? Украі?ни.
Гасла кампаніі? з відзначення Дня Соборності: “В єдності сила” або “Разом сильніші”.
Ключові повідомлення
Ідея соборності завжди була наріжною и? актуальною для украі?нців. Від другоі? половини ХІХ століття украі?нська політична єдність стала одним із провідних мотивів деклараціи? та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча.
Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а и? потребує згуртованоі? спільноі? праці та взаємодіі? в сучасніи? Украі?ні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе.
Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичнии? акт об’єднання украі?нських земель в одніи? державі. Подія основоположна для украі?нського державотворення.
Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення украі?нців обох частин Украі?ни – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонаи?менше з середини XIX століття.
Ідея соборності Украі?ни була ключовою для наступного покоління учасників украі?нського визвольного руху у XX столітті.
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою подіі? украі?нськоі? історіі?: проголошення незалежності Украі?нськоі? Народноі? Республіки и? Акт Злуки украі?нських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті украі?нська незалежність була проголошена IV Універсалом Украі?нськоі? Центральноі? Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софіи?ському маи?дані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.
Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян краі?ни, а и? обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішніи? агресіі?.
Сьогодні Украі?на продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісна Украі?на – це повернення окупованих Криму і окремих раи?онів Донеччини та Луганщини.
Історична довідка
Ідея соборності для украі?нців завжди була актуальною та наріжною. Підтвердження розуміння украі?нським народом єдності – незалежно від політичних кордонів, які розділяли нашу територію, – можна знаи?ти у різних епохах. Так, наприклад, у «Топографічному описі Харківського намісництва», виданому в 1788 році, и?деться про народ, що проживає у трьох державах: Росіи?ськіи? імперіі? (Лівобережжя і Слобожанщина), Речі Посполитіи? (Правобережжя) та в монархіі? Габсбургів (Галичина, Буковина і Закарпаття). У «Топографічному описі...» про украі?нців и?деться: «...Коли вони збираються для поклоніння в Киі?в зі Сходу від Волги і Дону, із Заходу з Галичини і Лодомеріі? і ближче до Києва прилеглих місць, дивляться один на одного не як на іншомовних, але як на представників єдиного роду... всі ці розпорошені земляки і донині зберігають синівську повагу до матері своі?х давніх краі?в міста Києва».
Прагнення до ідеалу монолітності народу, и?ого об’єднання в соборніи? державі було притаманне різним національним рухам Європи. Хрестоматіи?ні приклади втілення цього взірця – об’єднання Німеччини и? Італіі? у ХІХ столітті. Італіи?ці навіть запровадили поняття для опису політичноі? програми об’єднання різних народів – іредентизм. Украі?нськии? національнии? рух виступив із програмою іредентизму під час «Весни народів» 1848–1849 років – серіі? революціи?, які прокотилися Європою від Франціі? до Валахіі?. Перша украі?нська політична організація Головна Руська Рада, що постала у Львові, взяла активну участь у цих подіях. У маніфесті 10 травня 1848 року вона задекларувала: «Ми Русини Галицькі належимо до великого руського народу, котрии? одним говорить язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтреття міліона землю Галицьку замешкує». Серед збережених матеріалів Головноі? Руськоі? Ради є анонімна стаття, в якіи? зазначається: «Від Тиси за Карпатами, по обидва боки від Дністра і Дніпра аж до берегів Дону розкинулися поселення одного слов’янського народу, чисельність котрого досягає 15 мільи?онів. Тому призначенням такого великого народу не може бути, щоб у Європі заи?мати побічне становище, щоб підпорядковуватись іншому».
Від другоі? половини ХІХ століття украі?нська політична єдність (соборність) стала одним із провідних мотивів деклараціи? та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча. Після 1865 року у версіі? пісні на слова наддніпрянця Павла Чубинського та музику галичанина Михаи?ла Вербицького (саме вона пізніше стала основою гімну Украі?ни) з’явилися такі слова: «Станем, браття, в біи? кривавии? від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому». Створена у 1891 році в Полтаві таємна студентська організація «Братство тарасівців» проголошувала у програмі: «Самостіи?на суверенна Украі?на: соборна и? неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказ». Пізніше гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостіи?на Украі?на від Карпатів аж по Кавказ» використав Микола Міхновськии? у брошурі «Самостіи?на Украі?на» (1900).
У 1895-му галичанин Юліан Бачинськии? у книзі «Ukraina Irredenta» проголосив: «Украі?на для себе! От і і?і? клич. Вільна, велика, незалежна політично самостіи?на Украі?на – одна нероздільна від Сяну по Кавказ – от і?і? стяг!». На практиці ідея соборності виражалася у співпраці украі?нців–підданих різних держав. У 1870-х–1890-х роках із Росіи?ськоі? імперіі? до Австро- Угорщини приі?здили працювати Михаи?ло Драгоманов, Пантелеи?мон Куліш, Михаи?ло Грушевськии?. Там вони реалізовували таланти та задавали інтелектуальнии? імпульс життю украі?нськоі? громади. 1906 року Михаи?ло Грушевськии? писав: «За останніх двадцять або двадцять п’ять літ суспільність галицька привикла бачити и? уявляти собі Галичину як духовнии? і культурнии? центр украі?нськоі? землі, як ту духову фабрику, де виковується украі?нська культура для цілоі? соборноі? Украі?ни».
Перша світова віи?на, Лютнева революція 1917 року та розпад Австро- Угорщини восени 1918-го наблизили втілення ідеалу соборності. Символічною була зустріч вояків украі?нських національних формувань – не на фронті Першоі? світовоі?, де вони змушені були вбивати одне одного, а в урочистіи? атмосфері на батьківщині козацтва – острові Хортиця у квітні 1918 року. Галицькии? Легіон Украі?нських січових стрільців на чолі з ерцгерцогом Вільгельмом (Василем Вишиваним) прии?шов сюди разом із австріи?ськими віи?ськами, а Кримська група Запорізького корпусу віи?ськ УНР Петра Болбочана якраз прямувала до Сивашу. Не випадково назви обох формувань апелювали до традиціи? Запорозькоі? Січі.
Процес об’єднання двох украі?нських республік – УНР і ЗУНР – почався невдовзі після встановлення украі?нськоі? влади у Східніи? Галичині, і ще до того, як Директорія УНР переможно увіи?шла до Києва. 1 грудня 1918 року на залізничніи? станціі? у Фастові представники ЗУНР і Директоріі? підписали «Передвступнии? договір» (тобто попередніи? чи прелімінарнии?). Статті угоди констатували, непохитнии? намір ЗУНР «злитися в наи?коротшім часі в одну велику державу з Украі?нською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала, що вона дає згоду «прии?няти всю територію і населення Західно-Украі?нськоі? Народньоі? Республіки як складову частину державноі? цілості в Украі?нську Народну Республіку». Договір підписали: від УНР – Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Федір Швець, Панас Андрієвськии?, від ЗУНР – Лонгин Цегельськии? і Дмитро Левицькии?. Передвступнии? договір ратифікували 3 січня 1919 року на першому засіданні Украі?нськоі? Національноі? Ради – керівного органу ЗУНР. Для урочистого проголошення цієі? Ухвали та завершення юридичного оформлення об’єднання двох республік до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віце-президентом УНРади Левом Бачинським.
22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софіи?ськіи? площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директоріі? Украі?нськоі? Народноі? Республіки про злуку із Західноукраі?нською Народною Республікою. Урочистості почалися промовою голови делегаціі? ЗУНР Лева Бачинського, потім Лонгин Цегельськии? зачитав вірчу Грамоту УНРади і Ради державних секретарів ЗУНР до Директоріі?.
У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося:
“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одноі? частини єдиноі? Украі?ни – Західноукраі?нська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Украі?на. Здіи?снились віковічні мріі?, якими жили і за які умирали кращі сини Украі?ни. Однині є єдина незалежна Украі?нська Народна Республіка”. Після цього Лев Бачинськии? вручив грамоту Голові Директоріі? Володимирові Винниченку. Прии?нявши і?і?, він привітав делегацію західних украі?нців короткою промовою, в якіи? підкреслив історичне значення Акта Злуки. Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні киі?вського Оперного театру (сучасна Національна опера Украі?ни) Трудовии? Конгрес Украі?ни обговорив згадані документи і схвалив і?х. Ратифікувавши таким чином Універсал Директоріі?, Конгрес надав и?ому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директоріі?. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Украі?нськоі? Народноі? Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічніи?, віи?ськовіи? та культурних сферах.
Ідея соборності охопила украі?нців у наи?віддаленіших куточках і?х проживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Украі?ну з Украі?нською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентноі? боротьби за свободу і незалежність надзвичаи?но багато важило братерство по зброі? східних та західних украі?нців. Ще від початку 1918 року однією з наи?боєздатнішою віи?ськовою формацією УНР стали Січові стрільці, основою яких були галичани та буковинці. Зі свого боку, східноукраі?нські командувачі Михаи?ло Омелянович-Павленко и? Олександр Греків очолювали Галицьку Армію.
Апогеєм співпраці та консолідаціі? зусиль став спільнии? похід украі?нських
арміи? на Киі?в у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві арміі?. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Украі?нськоі? революціі? пізньоі? осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Украі?ну.
Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності украі?нськоі? націі? в украі?нськіи? політичніи? думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідеи?ним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
За часів радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Зі встановленням радянськоі? влади всі украі?нські свята були витіснені з суспільного дискурсу. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР зберігали мешканці Західноі? Украі?ни и? украі?нська політична еміграція в краі?нах Західноі? Європи и? Америки. 22 січня там урочисто відзначали свято незалежності та соборності Украі?нськоі? держави.
Перше в Украі?ні по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в місті Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю украі?нців, висловлену на з’і?зді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Украі?нськоі? Народноі? Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а наи?більша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація украі?нців. Понад 30 тисяч осіб з’і?хались до столиці Карпатськоі? Украі?ни.
Украі?нськии? націоналістичнии? рух проголосив мету створення Украі?нськоі? самостіи?ноі? соборноі? держави (УССД). Старе гасло «від Сяну по Кавказ» Юліана Бачинського увіи?шло до слів Маршу украі?нських націоналістів (гімну ОУН), написаного в 1929 році Олексою Бабієм. 24 серпня 2018 року адаптовании? до сучасних украі?нських умов варіант пісні став Маршем украі?нськоі? арміі?: «Веде нас в біи? Героі?в наших слава. Для нас закон — наи?вищии? то наказ! Соборна украі?нська є держава – одна на вік, від Сяну по Кавказ!”
21 січня 1990 року украі?нська патріотична громадськість із нагоди 71-і? річниці проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР утворила між Івано- Франківськом і Києвом живии? ланцюг єднання. Прикладом тієі? «Украі?нськоі? хвилі» стала акція жителів краі?н Балтіі? «Балтіи?ськии? шлях». Наша акція стала знаком ушанування подіи? Украі?нськоі? революціі?. Кількість учасників акціі? достеменно невідома. Різні джерела називають від 500 тисяч до трьох мільи?онів людеи?, які взялися за руки та створили безперервнии? ланцюг від Києва через Львів до Івано-Франківська. Акція стала провісником маи?бутнього падіння СРСР і постання незалежності Украі?ни.
Пам’ять про існування власноі? держави у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування модерноі? національноі? ідентичності украі?нців, надихала на продовження визвольноі? боротьби. Зрештою вона завершилася відновленням незалежності у 1991 році. Через сторіччя після проголошення Акта Злуки на Софіи?ському маи?дані соборність залишається на порядку денному національних завдань. Відновлення соборності відбудеться після деокупаціі? Криму и? окремих раи?онів Донецькоі? і Луганськоі? областеи?.
Тематичні матеріали Украі?нського інституту національного пам’яті
1. Методичні рекомендаціі? для загальноосвітніх навчальних закладів до Дня Соборності Украі?ни-2020
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni- rekomendaciyi/metodychni-rekomendaciyi-dlya-zagalnoosvitnih-navchalnyh- zakladiv-do-dnya-sobornosti-ukrayiny-2020
2. Інформаціи?ні матеріали до 100-річчя проголошення незалежності Украі?нськоі? Народноі? Республіки
http://unr.uinp.gov.ua/metodichni-materiali/metodichni-materiali/informatsiyni- materiali-do-100-richchya-progoloshennya-nezalezhnosti-ukrainskoi-narodnoi- respubliki-2018-rik
3. Настільна гра “Украі?нська революція 1917-1921” https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalni-igry/nastilna-gra-ukrayinska-revolyuciya-1917-1921 ?
4. Карткова гра “100 облич Украі?нськоі? революціі?”
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/navchalni-igry/kartkova- gra-100-oblych-ukrayinskoyi-revolyuciyi
5. Відеоісторія “Украі?нська революція 1917-21 років. Як творилася держава”
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/videolekciyi/cykl- vchymo-istoriyu/ukrayinska-revolyuciya-1917-21-rokiv-yak-tvorylasya-derzhava
6. Аудіо-альбом “Пісні Украі?нськоі? революціі?” https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/audioalbom-pisni-ukrayinskoyi-revolyuciyi1
7. Брошура “100 років боротьби: Украі?нська революція 1917 - 1921”
http://unr.uinp.gov.ua/metodichni-materiali/nashi-vidannya/broshura-100-rokiv- borotbi-ukrainska-revolyutsiya-1917-1921
8. Фотоісторія “Акт Злуки” http://unr.uinp.gov.ua/photohistory/derzhavne-budivnitstvo/akt-zluki
9. Виставка “100 років боротьби: Украі?нська революція 1917-1921” http://unr.uinp.gov.ua/mediagallery/vistaki/vistavka-100-rokiv-borotbi-ukrainska-revolyutsiya-1917-1921
10. Виставка “СИМВОЛ ТВОЄІ? СВОБОДИ. 100 років Державного герба Украі?ни”
http://unr.uinp.gov.ua/mediagallery/vistaki/vistavka-simvol-tvoei-svobodi-100- rokiv-derzhavnogo-gerba-ukraini
